Акт вандалізму, чи цивілізоване знесення?
div id=»omc-inner-placeholder»>
Тепер варто звернути увагу на публікацію пані Забужко ” “Goodbye, Petrovski”, або розпечатування “закритого міста” “, в якій вона озвучила наступну тезу:
“Дніпропетровськ усі роки незалежності продовжував зберігати скорчену позу радянського “закритого міста” – міста, пригнобленого й запечатаного, як чавунною лядою, державним терором.
Чи був це тільки “фантомний біль” (так звана “травма другого покоління”), чи ще й “підігрів” од якихось, невидимих аутсайдеру, місцевих реалій – судити не мені, але починалось це торжество так і не знятого місту з горла імперського чобота – таки з вокзалу: з того самого пам’ятника Петровському.
Тому що це була їхня робота – нищити, і це єдине, в чому вони були професіоналами. “
Доповнюючи пані Забужко, я би сказав, що останні події не тільки в нашому місті, а й в цілому по Україні довели, що Дніпро більше не хоче носити на собі ганебне клеймо “закритого” міста.
Наостанок, варто зазначити, що основна проблема полягає в тому, що наша влада впродовж всього існування незалежної України навмисно “тягнула кота за хвіст”, коли мова ішла про історичну пам’ять. Особисто мені здається, що в нормальній країні, яка проголосила політику засудження тоталітарного режиму, подібні монументи мали б бути знесені (прибрані) з центральних вулиць та площ міст та сіл починаючи з ПЕРШОГО року незалежності цієї держави.
Євген Устименко, політичний оглядач freednipro.tv/.
Simple Share Buttons Adder (6.0.2) simplesharebuttons.com Facebook Comments Plugin for WordPress: http://peadig.com/wordpress-plugins/facebook-comments/
div class=»omc-authorbox»>