Що несе Україні закон “Про партійну диктатуру”?

????????????????????????????????????

На цьому тижні, 27 лютого офіційно вступив в силу Закон про т.зв. “партійну диктатуру”. 

Він передбачає виключення виключення кандидатів в депутати парламенту з виборчого списку партії після виборів. Документ був опублікований в офіційній газеті Верховної Ради “Голос України” 26 лютого.

До цього моменту було 20 провальних голосувань. І лише з 21-ї спроби парламент ухвалив законопроект законопроект № 3700, котрий власне і став тим самим Законом №1006.


Також, варто звернути увагу на те, що закон України “Про вибори народних депутатів України” доповнено наступним положенням:

Партія, яка висувала кандидатів у депутати, включених до її виборчого списку, яка взяла участь в розподілі депутатських мандатів, може прийняти рішення про виключення кандидата у депутати, який за підсумками результатів виборів .. . вважається необраним, зі свого виборчого списку у будь-який час після дня виборів до прийняття рішення ЦВК про визнання його обраним”.


pu2_0

Звичайно, саме прийняття цього Закону викликало неоднозначні коментарі та прогнози експертів: зокрема, політолог Петро Олещук вважає, що таким чином політичні партії отримали можливість викидати зі своїх списків депутатів, поки вони офіційно не отримали мандат за рішенням Центральної виборчої комісії.

“Партійні лідери одержують інструмент за допомогою якого можуть правити свої списки після голосування. Це знадобитися у випадку суттєвої зміни складу Верховної Ради. Якщо певні депутати виходять, на їх місце прийдуть інші. Партійні лідери контролюватимуть цей процес”-вважає політолог.

Відповідаючи на питання, чому народні обранці підтримали цей законопроект, Олещук зазначив, що “по-перше закон не стосується діючих депутатів, а по-друге, депутати дуже сильно зацікавлені зберігати лояльність і зв’язок зі своїми партійними лідерами. Загроза дострокових виборів нікуди не зникла. Якщо вони зараз підуть проти своїх лідерів, можуть залишитися поза наступними списками.”

Тобто враховуючи логіку депутатів можна сказати, що особисто їм це нічим не загрожує. А йти на конфлікт з партійними лідерами та з президентом, який підписав цей закон – собі дорожче.


богдан

Основною ж причиною, чому влада наполягала на прийнятті цього закону, є бажання виключити з виборчого списку БПП Андрія Богдана. Він – адвокат Геннадія Корбана та людина Коломойського. Богдан є одним з кандидатів на потрапляння до парламенту у складі БПП.

Це стане можливим у тому випадку, якщо фракцію БПП покине хтось із депутатів, наприклад, для переходу в уряд. А враховуючи відносини Порошенка та Коломойського, логічним є те, що правляча партія не хоче, щоб Богдан зайшов до Верховної Ради.

До речі, ситуація ще цікава тим, що зараз активно обговорюється питання звільнення Віктора Шокіна з посади Ген.Прокурора. На його місце будуть претендувати Юрій Луценко і Андрій Богдан. У випадку, якщо Богдан займе посаду Ген.Прокурора, Порошенко власними руками посилить вплив “команди Коломойського” у владній верхівці.

А з цим законом, представники влади будуть вести себе впевненіше. Інакше кажучі, на практиці будуть задіяні методи, відомі ще з часів СРСР- ключові урядові посади отримуватимуть лише ті, які вигідні владі. Інших-відсіюватимуть.


Зацікаленими в прийнятті цього одіозного закону виявилися всі.

Чому?
Тому, що на сьогодні в Україні склалася парадоксальна ситуація із виборчими списками політичних партій.

В чому криється її секрет?
В тому, що політичні партії беруть до свого складу дуже неоднозначних та одіозних осіб.

Причому, це характерно для КОЖНОЇ політичної партії, навіть для тих, що нещодавно з’явилися на політичному полі країни і позиціонують себе, як “brand-new”: у складі КОЖНОЇ політичної сили так чи інакше присутні ці особи, які мають неоднозначну характеристику.

Більше того, багато з них вже були народними депутатами, голосували за антинародні рішення та закони (чого варті закони 16 січня!-ред.), а потім, зрозумівши, що “дело пахнет керосином”, “змінили колір” та переметнулися до нових політичних сил, де відчувають себе надкомфортно.


Повертаючись до прийняття Закону, мушу констатувати наступне: цей закон-страшно недолугий, він був написаний лише з однією метою: дозволити олігархату, що засів при владі, а також нашим доморощеним депутатам вирішувати: хто з людей може бути представлений у партійному списку, а хто-ні.
Звичайно, що ані депутатів, ані тим більше лідерів країн ЄС та НАТО, куди так наполегливо йде Україна, прийняття подібного роду законів аж ніяк не збентежить; мовляв, “У нас є більш важливі питання для розгляду!” 

Але в жодній цивілізованій країні світу прийняття таких законів не практикується.

А стосовно того, чи відповідає цей Закон Конституції України, скажу однозначно: “НІ!”, тому що прийняття даного закону порушує одне із базових прав громадян, закріплених в частині 1 статті 38 Конституції  України, а саме:

“Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.”

До того ж, більшість громадян голосує за партійний список, тобто за тих депутатів, які в ньому присутні, а не за партійну верхівку.


Євген Устименко, політичний оглядач freednipro.tv

Tweet about this on Twitter0Share on VKShare on Facebook0

Comments

Теги: , , ,




Back to Top ↑