Що коїться в головах російських солдат на Донбасі?

6OCWCemeKJQ

Вчора, 10 лютого у Книгарні “Є” відбувся дебютний захід комітету патріотичного виховання ДНУ ім. Олеся Гончара.

Небайдужі і активні містяни мали унікальну можливість послухати лекцію студента-мігістра Євгена Кравченка Непізнане. Що коїться в головах російських солдат на Донбасі?”. 

Модератором зустрічі був професор Володимир Ващенко.

Основна тема лекції – презентація однієї досить цікавої концепції історика-магістра з приводу формування свідомості російських солдат на Донбасі.


 

n9dCkp6qQzs

Варто сказати, що погляд на дану проблему є досить новий та свіжий. Через явище відомого невідомого була показана вся палітра думок російських солдат щодо України та її майбутнього.

Зі стандартного психоаналітичного розгляду учасники плавно перейшли до абстракцій та узагальнень щодо особливостей архаїчного психотипу сучасних росіян. Була досить жвава дискусія, обговорення тих чи інших суперечностей нашої важкої сучасності. Проте навіть середовищу гуманітаріїв стало досить складно передбачати майбутнє України.

Аудиторія також намагалася колективно вирішити проблему інформаційної війни, пропаганди та здавання її позицій в сучасній Україні.
Підіймалася низка питань, що стосувалися взаємин влади та сучасного українського суспільства.

Корінною стала дилема “Чи може вся наша держава існувати знизу”? 


0PDvHEkDxDA

Євген Кравченко зокрема, звернув увагу аудиторії на те, коли з’явився термін “гібридна війна”, хто його започаткував, та які на сьогоднішній день існують трактування цього терміну.

Він також зазначив, що його, як історика, завжди цікавила ретроспектива подібних конфліктів та зв’язок її з історією Російської Федерації:

“Фахівцям вже давно  вдалося побачити, що традиція подібних неоголошених воєнних утручань  має досить розлоге коріння в Росії, правонаступниці СРСР. Вони відбувалися під впливом різних обставин та не завжди мали одинакові обґрунтування. Інтернаціонал, братська допомога –все використовувалося для формування якогось позитивного іміджу держави”- підкреслив Кравченко.

Увагу також було приділено і присутності бурятів, чеченців та вихідців з інших областей Росії на українській території – зокрема, аудиторії у якості прикладу було продемонстроване наступне явище, а саме: типове приховування присутності професійного військового контингенту: зривання шевронів, закрашування символіки на техніці і все ж таки міфічна фігура «вчень у Ростовській області», хоча остання навпаки додає символічної ваги військовим операціям на території Донбасу.

Наведемо приклад з інтерв’ю:

“— Вы не увольнялись?

— Нет, я не уволен.           

— Вы ехали на учения?

— Нам сказали, что на учения, но мы знали, куда едем. Мы все знали, куда едем. Я уже был настроен морально и психически, что придется на Украину.”

 


VGYU0dCVmB4

Цікавим моментом, на думку Кравченка, є наступний факт:

” Велика інформативність подібного роду інтерв’ю вказує на високий рівень  професійної підготовки солдат. І тут же нам зустрічаються парадокси нерозуміння географічного та геополітичного контексту конфлікту й загальний низький рівень політичної культури “cолдат імперії”: називання Макіївки селом або ж побоювання щодо вступу України до ООН. Звідси можна зробити висновок про певну дезорієнтованість, що наводить на процеси «незнання» певних особливостей інтервенції в Україну.”

На думку лектора, “солдати  усвідомлювали цілі своїх поїздок на територію чужої країни, а третій узагальнює їхнє ставлення до цих пригод.  Вони знали, що йдуть «захищати» мирне населення Донбасу, проте навіть не зрозуміли образ свого противника, який був відкладений в підсвідомості з шкільної лави. Проте це все існувало в рамках їхнього розуміння та сприйняття.”

 


nScn_I3VqW8

Цей феномен, Кравченко називає «рамсфельдівською тріадою», яка, в свою чергу включає в себе наступні компоненти:

1.)  Дезорієнтованість в місцевій специфіці, як наслідок – плутанина у певних назвах та топонімах, які свідчать про «відоме невідоме»;

2.) «боротьба з фашистами» на стороні бандформувань, яка відбиває «відоме», а комплекс думок про відсутність мети військових дій  – це специфічна роль замполітів;

3.) образ міфічних «вчень» та тотальне небажання обговорювати цілі  поїздки. Вони, в свою чергу, формують «невідоме», котре не осягається буденною свідомістю людини.

“До цього додається символіка та образи створені ЗМІ та офіційною позицією держави щодо статусу військових формувань на Донбасі.
Бурят, псковський десантник та “спецназівець” “ДНР” в деяких аспектах роздумують в цих категоріях, підтверджуючи свій статус професійних військових в умовах неоголошеного конфлікту” –
наголошує лектор.


KKgyy27h9Ig

Подібний доступ до «рамсфельдівської тріади» дозволяє, на думку Кравченка, побачити нове відношення росіян до колишнього «братського народу» в умовах неоголошеної війни:

“Спочатку вони нас не знають та намагаються сконструювати образ ненависного «укра» для створення нової субспільноти. Розділивши укрів з «правомірними українцями», що співчувають російськомовному населенню в Криму та на Донбасі росіяни створюють нову символічну систему координат для оцінки складної сучасності. Саме це описують в своїй нецензурній риториці псковські десантники.

У випадку з бурятом громадяни Російської Федерації  відкривають «відоме невідоме» в українцях, що простежується в найменуванні Макіївки селом та побоюванні вступу України до ООН.

Tweet about this on Twitter0Share on VKShare on Facebook0

Comments

Теги: , , ,




Back to Top ↑