Чи існують в Україні перспективи розвитку сільських територій крізь призму аналізу іноземного досвіду?

6PDwpt7TnGY

Сьогодні вашій увазі пропонується дуже цікава стаття на тему сільського господарства в Україні.
Назва: “Перспективи розвитку сільських територій крізь призму аналізу іноземного досвіду”.

Автор- Андрій Сергійович Міняйло, інтерн програми стажування у комітеті Верховної Ради України  з питань аграрної політики та земельних відносин; журналіст AgroNEWS.


Результатом недостатньої уваги держави до проблем розвитку сільської місцевості в Україні є занепад сільських територій.

В той же час, Україна є аграрною державою, яка, без перебільшення, має всі шанси стати житницею світу. З цієї причини розвиток як сільського господарства, так і сільських територій на теренах нашої країни, повинно стати  справою державної ваги, та поки, що можна помітити лише байдужість держави до проблем сільського розвитку та аграрну політику.

Аграріям та сільським жителям варто розраховувати лише на зацікавленість інвестора, який готовий прийти до нас та вкласти у нашу землю свої кошти.  

Для інвестора надзвичайно важливим моментом при прийнятті рішення про інвестиції є аналіз інвестиційного клімату. Проте слід зазначити, що економіка України нині не може задовольнити вимоги західних інвесторів.

Серед причин непривабливості українського інвестиційного клімату називають повільні темпи реформування економіки, законодавчої бази, а також нераціональний розподіл внутрішніх інвестицій, заполітизованість економіки.

Насамперед, на наше переконання, необхідно розмежувати політику сільського розвитку та аграрну політику.

Хоча вони є взаємодоповнюючими та взаємозалежними, проте мають дещо різну спрямованість і цілі.

Основний пріоритет аграрної політики полягає у розробці певних заходів для стимулювання, підтримки аграрного виробництва, підвищення його ефективності та вирішення проблем сільських регіонів саме на основі аграрного виробництва.

Основними пріоритетами політики сільського розвитку має бути інтегрований розвиток сільських територій, забезпечення привабливих умов проживання для сільських жителів, скорочення сільської бідності та підвищення конкурентоспроможності сільської економіки.

Варто зазначити, що сільське господарство в світовій практиці державного регулювання розвитку сільських територій розглядається лише як одна із галузей сільської економіки.

Більшість суб’єктів сільського господарства у Польщі відносяться до індивідуальних домогосподарств, також і до них належить найбільша частка сільськогосподарських угідь. Зокрема, у 2010 році саме індивідуальним сільським господарствам Польщі належало 80,5% сільськогосподарських угідь, що становить 15319 тис. га.

Ця риса є характерною для східних країн Євросоюзу, таких як Польща, Угорщина, Чехія чи Словаччина, де активність малих та середніх форм господарювання є особливо великою, внаслідок чого вирішуються не лише проблеми з розвитком регіональної економіки, але й проблеми з працевлаштуванням.

Основний принцип державної політики, який діє у Польщі нині: частина коштів, що отримують сільгоспвиробники, спрямовується на розвиток сільських територій.

А це і є розвиток сільської інфраструктури (дороги, комунікації, спортивні споруди, школи, дитсадки і т.д.), екологічні технології утилізації відходів, відновлення природних ресурсів, збереження культурної спадщини та національних традицій.

У Польщі земля давно є товаром. Вироблена чітка державна концепція продажу, немає зловживань, а відтак і небезпеки, що землю скуплять скоробагатьки чи іноземці. Тож вельми цікавий досвід Агенції аграрної нерухомості Польщі (ААН), що діє з 1991 року.

Земля, що належала радгоспам, перейшла у відання ААН. Її продають після колективного рішення конкурсної комісії. Але не більше, ніж 300 га в одні руки. Середня ціна гектара землі – 14900  злотих (ціна немала).

Поляки для таких придбань беруть кредити на тривалий строк, але під символічні проценти. Продаж  землі нині є домінуючою, а оренда – занепадаючою формою роботи ААН.

Ще одним важливим аспектом є те, що в країнах ЄС фінансування програм розвитку сільських територій становить понад 20 % від бюджету Єдиної політики, в США – від 11 % до 27 % від бюджету Мінсільгоспу, проти українських 10 % на сільське господарство й сільський розвиток загалом.

Можливим відправним пунктом розвитку сільських територій в Україні повинно стати розробка стандартів рівня розвитку сільських поселень (хутір, село, селище, містечко) та формування, відповідно до них, нормативів фінансування.

Щоб залучити інвесторів нашій державі в першу чергу необхідно розробити відповідне законодавство, яке буде пристосоване до Українських реалій.

Ми можемо лише вивчати зарубіжній досвід, брати відповідні позитивні сторони їх законодавства, але у кінцевому варіанті ці закони повинні ґрунтуватись на захисті прав селян (власників паїв), фермерських господарств (колективних господарств, холдингів), інвесторів (вітчизняних, чи зарубіжних), та захищати інтереси самої держави.

Саме таке законодавство, яке буде відповідати цим критеріям, буде дієвим, та дійсно буде допомагати розвитку селянам, та аграріям.

Головне – не написання Законів, а їх дотримання. Ми можемо написати ідеальні закони, але їх не будемо дотримуватись, від нас усі відвернуться, але якщо ми напишемо закони, які будемо дотримуватись нас будуть поважати, до нас будуть зацікавлені вкладати кошти.

Tweet about this on Twitter0Share on VKShare on Facebook0

Comments

Теги: , , ,




Back to Top ↑