“Майдан по – молдовськи”: що відбувається в Кишиневі та чого слід очікувати?

Вже другий тиждень у столиці Республіки Молдова відбуваються протести проти політики діючого уряду та за відставку президента Ніколає Тімофті.

6 вересня на площі Великого національного зібрання почалася акція протесту Громадянської платформи “Гідність і правда”. Учасники акції протесту зібралися задля здійснення тиску на владу, яка, на їхню думку, несе відповідальність за соціально-економічну кризу в країні.

1

Повідомлялося, що акція може бути безстроковою. Мітингувальники вимагали відставки уряду і притягнення до відповідальності причетних до крадіжки грошей з банківської системи.
А вже минулої неділі, тобто 13 вересня, була прийнята резолюція про формування Уряду народної довіри, про що повідомляє видавництво Point.md.

“Відмова уряду виконувати вимоги протестувальників підтверджує нездатність держави забезпечити народу гідний рівень життя. Параліч правових інстанцій доводить неминучість президентських виборів, щоб вивільнити президентуру з підпорядкування корумпованим партіям. Ми, учасники мітингу, виносимо догану злочинному олігархічному уряду Молдови“, – йдеться в резолюції.

При цьому, Президент Республіки Молдова Ніколає Тімофті не захотів зустрічатися із протестувальниками та заявив, що не збирається залишати свою посаду.

Невелика справка з приводу організації Громадянської платформи «Гідність і правда».
Ії підготував молдовський партнер “Європейської правди”– незалежне видання NewsMaker.
Про створення громадянської платформи “Гідність і правда” (рум. – «Demnitate și adevăr», «DA») було оголошено 24 лютого 2015 року.

До цього неформального об’єднання увійшли: відомий політаналітик Оазу Нантой і виконавчий директор асоціації «ADEPT» Ігор Боцан, колишній віце-прем’єр, депутат парламенту Молдови першого скликання Валентин Долганюк, екс-міністр фінансів і колишній посол в США Міхай Маноле, екс-міністр транспорту Василе Згардан, юристи Олеся Стамате і Маріана Калугін, адвокат Андрей Нестасе, колишній суддя Європейського суду з прав людини Станіслав Павловський, журналісти Корнелія Козонак, Анжела Араме, Александру Козер, Василе Нестасе (брат Андрея Нестасе), тодішній лідер уніоністської організації «Tinerii Moldovei» Діну Плингеу.

За даними молдовських ЗМІ, ініціатором створення об’єднання експертів у різних галузях, щоб обговорювати існуючі в країні проблеми і пропонувати варіанти їх вирішення, вважається Андрій Нестасе. За словами Маріани Калугін, він «взявся створювати платформу», а Ігор Боцан став її ідеологом.

Я б хотів звернути увагу на один цікавий факт: на відміну від Євромайдану, який мав свій Штаб Самооборони, молдовська опозиція наразі власного постійного штабу не має – лідери опозиційного руху до організації наметового містечка вимушені були зустрічатися в Національній бібліотеці Республіки Молдова, а точніше – в інформаційному центрі Євросоюзу. Бібліотека й сьогодні залишається місцем їхніх зустрічей і зараз, але іноді вони зустрічаються в довколишніх кафе у центрі Кишинева.

2

Одразу в багатьох критиків може виникнути питання: за чий рахунок організовані протести? Варто сказати, що на сьогодні існує дуже багато пліток та чуток з приводу фінансового забезпечення.

Наприклад, політаналітик Роман Міхаеш і лідер Ліберальної партії Міхай Гімпу (колишній в.о. Президента Молдови та голова Парламенту – ред.) стверджують, що платформу фінансують опальні молдовські бізнесмени Віорел і Віктор Цопа, які виїхали з країни і зараз проживають у Німеччині.

У самій платформі цей факт заперечують. Там кажуть, що на оренду обладнання та сцени для мітингів вони жертвували власні гроші. Як сказав NM Ігор Боцан, кожен давав скільки міг:

«Я на перші три мітинги витратив 1800 леїв. (молдавська грошова одиниця – ред.) Як приклад – мітинг 3 травня коштував нам 15 тис. леїв, а на мітингу 6 вересня було влаштовано збір коштів серед тих, хто на нього вийшов. Вдалося зібрати близько 100 тис. леїв.»

Враховуючи вищесказане, не варто забувати і про ідеологію Громадянської платформи «Гідність і правда»: проросійською політичною силою, ідентичною Партії Комуністів Республіки Молдова, їх не можна назвати точно.

Однак, одностайно і про європейськими вони не є, тому що, серед лідерів платформи є люди, які не приховують своєї мрії жити у “Великій Румунії”, частиною якої має, на їхню думку, стати Молдова. До речі, включно із Придністров’ям, до якого ми ще повернемося. А є й такі, хто бачить незалежну Молдову в складі ЄС (мається на увазі, незалежність не лише від Росії, а й від Румунії).

Остання ключова теза – чого слід очікувати владі та опозиції в Молдові та які рішення будуть прийматися на міжнародній арені з цього приводу?

У першому випадку можливі два варіанти виходу із цієї ситуації:

1.) Силовий розгін демонстрантів, серед яких – пенсіонери, студенти, представники середнього класу, чорнобильці, ветерани бойових дій в Афганістані та Придністров’ї тощо. Тоді це лише розізлить людей та дасть лідерам опозиції, серед яких є і націоналістично налаштовані особи, повний карт – бланш на силове повалення влади, ідентичне тому, що відбувалося в Україні протягом 2013 – 2014 років.

2.) Круглий стіл переговорів між владою та опозицією, в результаті якого має бути досягнуто компромісу між сторонами – якщо Президент Молдови не хоче залишити свою посаду, він має задовольнити вимоги мітингуючих. Уряд має в односторонньому порядку припинити ті непопулярні реформи в соціальний та економічній сфері, які спричинили банкрутство молдовських підприємств, представників молдовського малого та середнього бізнесу, які призвели до того, що люди в пошуках кращого життя їдуть за кордон, і, власне, які зачіпають інтереси простого молдовського люду та серйозно взятися за справу.

3

Адже сьогодні, спостерігаємо дефіцит бюджету, який складає 959,74 млн. леїв – сума, доволі значна для невеликої країни. Плюс, Молдова має сплатити борги за споживання російського газу, котрі склали на перший квартал нинішнього року 4,5 млрд. доларів США. Це, до речі, стосується і лівобережжя Дністра – територію Придністров’я, яке фактично, Кишинів не контролює на сьогодні.
При цьому, «Газпром» не адресує претензії до Тирасполя (столиці невизнаної ПМР – ред.), а виключно до Кишинева.

Ситуація патова для молдавського керівництва:

1.) Якщо Молдова приймає борг – вона автоматично збанкротить свої енергозберігаючі та газорозподільні компанії та поховає свою енергосистему;

2.) Якщо відмовиться – визнає «суверенітет» Придністров’я, чим порушить свою ж власну Конституцію.

До речі, в ПМР за газ фактично не платять, бо всі гроші за російське «блакитне паливо» залишаються в Тирасполі.

Тепер, що стосується зовнішньополітичної реакції на події в Молдові.

В Європі неодноразово критикували молдовську владу за корупцію. Зокрема, генсек Ради Європи Турбйорн Ягланд зазначив, що «очевидний урок із ситуації в Україні полягає в тому, що сила і стабільність держави залежить від її прихильності демократії та верховенству закону», передає New York Times.

Також треба, на мій погляд, зазначити, що відтоді, коли до влади в Молдові прийшов Альянс «За європейську інтеграцію» мало що було зроблено для покращення економіки, хоча мало місце збільшення експорту і деяке зростання імпорту.

Але навіть це не заперечує наявності надзвичайно високого рівня корупції та безробіття, що змушує громадян масово емігрувати за кордон.

Крім того, у тому випадку, якщо, не дай Боже, в Молдові проллється кров, як в Україні, Росія втрутиться військовим шляхом. Як відомо, з 1992 року в Придністров’ї базуються російські війська, які виконують функції миротворців та охороняють склади з боєприпасами на кордоні з Україною (село Колбасна Рибницького району).

4

У зв’язку з війною на сході України, вже давно не секрет, що російське керівництво ставить перед собою мету забезпечити «коридор» не тільки до Криму, а й до Придністров’я. Тим більше, що Україна заборонила транзит через свою територію вантажів для російських військ, дислокованих на території Молдови.

5

І останнє. Ще може спалахнути і такий регіон Молдови, як Гагаузія, яка розташована на півдні країни та межує із Ізмаїльським районом Одещини. На відміну від керівництва Молдови, яке бачить за перспективу членство у Європейському Союзі (з можливістю приєднання до Румунії), Гагаузія, як і ПМР, орієнтовані на Росію та Митний Союз.

Сценарій важко спрогнозувати точно, однак не виключено, що там з’являться так звані «зелені чоловічки», будуть сформовані нелегітимні органи влади, які, подібно до Криму і Донбасу проведуть «референдум» із заздалегідь зазначеними результатами. А Кишинів може повторити помилки 1992 року, коли, замість того, щоби надати своїм регіонам широкі повноваження та провести децентралізацію, застосує Збройні Сили РМ (Республіки Молдова) та частини МВС.

7

Росія обов’язково цим скористається, як це вона вже зробила тоді ж, в 1992 році, як вона це зробила впродовж 1991-2008 років в Грузії, ну, і, звичайно в Україні.

Одним словом, молдовський народ не нагодуєш лише “шматком мамалиги та кухлем вина, аби тільки бути подалі від російського чобота”.


20150329_144200

Євген Устименко, політичний оглядач freednipro.tv

 

Tweet about this on Twitter0Share on VKShare on Facebook0

Comments

Теги: , , , , ,




Back to Top ↑